реставрований вимір.

готичні (так каже вікіпедія) пащі.

широко відкриті, дерев'яні, крізь які постійно нахабно лізе під шкіру холод.
зухвало посміхнувшись, заковтують. запрошують присісти на діряві щелепи, які давно погубив карієс: крихти солодощів, пролита кава і десятки калорійних сідниць. як наслідок - неприємний запах із рота.
ми піддаємося, тому що сакральні обряди очікування вершаться саме тут: під акомпанемент самотньої лампи і блакитно-зеленого табло, що розкидає людей по різних  адміністративних кінцях.

(насправді, вже близько місяця тому, просто не опублікувала)
..сьогодні чашу дозвілля вирішила наповнити не книгою, а фільмом.
як правило, якісна у плані сенсуальному стрічка триває близько 3 годин. гадаю, погодитесь, що важко фокусувати увагу впродовж майже двох сотень хвилин, а розділяючи перегляд на декілька шматків, існує ризик враження 'затушувати'.
є кінонадбання, які з перших секунд приковують до стільця. The Deer Hunter не відноситься до таких.  мені вдалося переглянути фільм інтервалами у 40 та 143 хв, проте по закінченню виникло бажання скласти пазл заново.відразу, аби по-новому і більш повноцінно осмислити картину.
1978.  5 років з часу виведення американських військ із в'єтнаму. історія 3 друзів (слов'янського походження), які опинилися у кривавій пащеці війни.  після повернення їм не вдається віднайти собі місце у світі, де вже не торкаються потилиці ворожі гелікоптери; у світі, де не чуєш відчайдушних криків бойових товаришів, благань про допомогу та благань про смерть.
чи вистачить скроні мужності прийняти патрон?

(p.s.здається мені, улюбленим автором режисера був ремарк).
p.p.s. де-ніро, якому у фільмі (1978 р.)не більше 32 та де-ніро у 'забійному реванші' (2013 р.). час, ти невблаганний покидьок.

я є. 
в своєму ентузіазмі не впевнена більше, ніж в собі.
але.

хм. якщо взялася, то потрібно про щось написати.
хм. про книжку? про фільм? про полуницю у пляшці з-під "живчику"?

напишу про онейрон.
понеділок підкинув толкове слово. (зовсім нетипово для понеділка продукувати щось путнє. але це стереотипна маячня). знаєте, що означає? - окремий світ у сні, створений уявою людини і навіяний їй свідомістю.
не зловживайте цим. як би прикро не звучало, але реальність потребує нас більше.
зазвичай, зранку, коли наростаючі звуки будильника з'являються у сновидінні й змушують нас поспіхом забиратися з імаджінейшн-мейдового світу, то прокидаєшся з відчуттям, що все сміття острозького району вмістилося у твоє крихітне нутро. (це я про себе.)
мені хотілося б контролювати цей процес, тому що моя уява - підступне стерво.